10 фільмів для тих, кому сподобалися «Джентльмени»

Радимо, що ще вивчити по темі, щоб повністю поринути в шалений світ цієї ошатної картини бандитського Лондона і побачити, з чого зроблені фільми Гая Річі.

Кокни.

1. «Моя прекрасна леді»

Кіно Гая Річі — це насамперед витіюваті діалоги на мокни — роздутому до неправдоподобия сленгу кокни з його просторечиями, римами-приповідками Ñ– удаваною грубістю. Будь-яка розмова про кокни в кіно обов’язково починається з «Моєї прекрасної леді» — кіноадаптації бродвейського мюзиклу за мотивами «Пігмаліона» Бернарда Шоу. Один з головних касових хітів 1960-Ñ… розповідав про спробу честолюбного професора-філолога Хіггінса вивчити вуличну торговку Елізу Дуліттл (Одрі Хепберн), изъяснявшуюся на матером сленгу, говорити Ñ– вести себе як леді.

2. «Гострі дашки»

У 1970-ті завдяки серіалам про життя столичних вулиць (головний — «Летючий загін Скотланд-Ярду») кокни став дуже популярний серед британської молоді, що живе далеко від Лондона, і з тих пір регулярно звучить на телебаченні. Наприклад, в «Гострих козирках». Творець серіалу Стівен Найт не без задоволення розповідав, що американським глядачам доводиться включати субтитри, щоб розібрати, про що говорять його герої. У Найта і правда вийшов такий атлас англійських говорів. В основному тут спілкуються на брумми (рідної для самого Найта бірмінгемський діалект), але в кадрі можна почути ліверпульців, ірландців і, зрозуміло, кокни у виконанні Тома Харді, який грає єврейського бандита Алфі Соломонса.

Найт познайомив глядача не тільки з традиціями злочинної Англії після Першої світової війни — він показав країну, в якій свого безпомилково впізнавали по акценту, а один квартал насилу розумів, про що говорять в іншому.

Бриткрайм.

3. «Довга Страсна п’ятниця»

Кримінальний авторитет Гарольд Shand (Боб Хоскинс) провертає угоду з американцями, але ненароком переходить дорогу ІРА, «самої незговірливої організації з часів Гітлера». У цьому класичному гангстерському кіно, немов у краплі води, стисло відбилися всі тривоги британців кордону 1970-1980-х: корупція політиків та поліції, витіснення місцевих приїжджими з грошима і, звичайно, громадянська війна в Північній Ірландії і терористичні атаки в самій Англії. Статечний, розмірений фільм про гангстера-шовинисте (сюжет навмисно відсилав до «Королю Ліру»!), який не чує, як і до Англії дістався глобалізм, расцвечен незабутніми фразами Хоскінса про національну гідність.

«Довга Страсна п’ятниця» заслужила похвалу Гая Річі, який зізнавався, що «так ніколи б не зняв», Ñ– нарікав на невдалу долю режисера Джона Маккензі. Можливо, тому у «Джентльменах» чимало тематичних перетинів з картиною: тут теж стареньку Британію ділять приїжджі, поки місцеві не можуть схаменутися в мінливій економічній картині. Але якщо «Довга Страсна п’ятниця» підвела попередні підсумки вступу Королівства в ЄС, «Джентльмени» вийшли якраз до Брекзиту.

4. «Сексуальна тварюка»

Гел спікся, засмажився, пом’як — загалом, зав’язав з минулим Ñ– знайшов своє місце під сонцем в Іспанії, подалі від неспокійної батьківщини. Про неї нагадують лише римовані каламбури на кокни, якими пересипає свою мову пенсіонер. Але примари минулого наздоганяють його в особі параноїдального Дона Логана. Він збирає команду для великої справи, Ñ– сказати «ні» не вийде («Глянь на свій загар — це шкіра, ти як шкіряний людина. З тебе валізу можна зробити.

Ти як крокодил, жирний крокодил, жирний виродок»). «Сексуальна тварюка» Джонатана Глейзера в деякому сенсі закривала жанр британського гангстерського фільму. Невипадково тут безліч відсилань до класики, а головну роль виконує Рей Уїнстон, вже 20 років як спеціалізується на ролях бандитів з східно-лондонським доганою. Але все, чого хоче його теперішній персонаж, — це спокій, і заради нього жанрові конвенції летять до біса.

Один з кращих фільмів про останній справі, в якому нарешті-то все складається не так, як ми звикли.

Наслідування.

5. «Гангстер № 1»

Режисер Пол Макгіган, може, і схожий зовні на антагоніста «Джентльменів», Меттью (Джеремі Стронг), але в 1990-ті він косплеил Денні Бойла. Дебютом Макгігана став фільм-тріп «Кислотний будинок» за розповідями Ірвіна Велша, автора «На голці». Однак у тому ж 1998 році подією стали «Карти, гроші, два стволи». Макгіган швидко перебудувався і зняв бандитську драму «Гангстер № 1» — історію того, як безіменний кокни у виконанні Пола Беттані проходить через 1960-ті, 1970-ті і далі, росте у кримінальному співтоваристві і в кінці кінців стає психопатическим босом (Малкольм Макдауелл).

У цій картині ще сильно вплив старих гангстерських фільмів про непохитних чоловіків, але відчувається і вплив Гая Річі — в кадрах під важкими фільтрами, в кліповому монтажі сцен дії, закадровому голосі, полиэкране. З іншого боку, практично все це було і в «Кислотному будинку», просто Макгіган тоді не знав, що всім, будуть цікаві бандитські розборки.

6. «Щасливе число Слевіна»

Макгіган продовжив стрибати за жанрами: зняв камерну історичну драму «День розплати», перебрався ближче до Голівуду, де зробив трилер «Одержимість» з Джошем Хартнеттом, а потім зробив дивну спробу пересадити на американську грунт риторику з фільмів Гая Річі («Чому його називають рабин?» — «Тому що він рабин»). І це при живому Тарантіно! Нахабства Макгігана не було меж: у «Щасливе число Слевіна» він взяв до себе тарантінівських акторів Брюса Вілліса («Кримінальне чтиво»), Роберта Форстера («Джекі Браун») і Люсі Лью («Убити Білла») — і притулився до його продюсерам Вайнштейнам.

Брати Крэй.

7. «Брати Крэй»

У найперших інтерв’ÑŽ Гай Річі твердив, що не бачив «Скажених псів», а більшість гангстерських фільмів з Британії вважав нестерпними. Наприклад, жахливими він назвав «Братів Крэй» — знятий Пітером Медаком байопік близнюків, які заснували банду-«фірму», заправлявшую в Іст-Енді (природний ареал проживання цих кокни) у 1950-1980-Ñ…. У Медака вийшов вкрай старомодний елегійний фільм про дитинство Ñ– дорослішання двох виплодків пекла. Першу половину ми Ñ– зовсім немов дивимося кіно про братів Візлі, які замість Хогвартса потрапили в бідний квартал Лондона.

Багато в чому це пов’язано з вибором артистів: на ролі Крэев Медак покликав зірок сінті-попа Гарі Ñ– Мартіна Кемпів, які виглядали досить травоядно. «Я завжди думав, що якщо б зробив „Братів Крэй“ сам, — ділився наболілим Річі, — то вийшов би з біса хороший Видео каналы фільм. І я б зробив його просто кошмарним. У мене б там не було цих хлопців. Вони, звичайно, славні Ñ– все таке, але вони, чорт візьми, грає на банджо».

З Росії всі ці нюанси не так видно, і з картиною Медака варто ознайомитися, щоб краще розуміти, проти чого бунтував Річі своїми кокни-фільмами.

8. «Легенда»

Брати Крэй не дочекалися більш пристойною екранізації своїх життів, зате Ñ—Ñ… смерті у 1995 Ñ– 2000 роках ще більше розв’язали руки кінематографістам. У 2015-му вийшла «Легенда», де близнюків зіграв Том Харді. Режисер Брайан Хелгеленд змістив фокус з протистояння братів суспільству на динаміку відносин між самими Крэями. Поки Реджі намагається вирішувати питання дипломатично Ñ– влаштувати особисте життя, Ронні потихеньку втрачає зв’язок з реальністю (насправді він провів останні 15 років життя в психіатричній лікарні, правда, Ñ– звідти брат продовжував заправляти справами).

Якщо відсунути в бік режисерську еквілібристику (в одній зі сцен Харді б’ється з Харді!) Ñ– рідкісні сцени перестрілок, «Легенда» як драма покладається на побитий прийом зі «злим близнюком», який символізує червоточину в людській природі. Точніше, ніж «Брати Крэй», але все ж не так переконливо, як скетч «Брати Піраньї» від «Монті Пайтон».

Чарлі Ханнем.

9. «Загублене місто Z»

У «Джентльменах» орудують китайська мафія, росіяни головорізи, спритні журналісти, американський експат, єврейський бізнесмен, а також молодь всіх мастей в треніках. Так де ж джентльмени? За них Чарлі Ханнем.

На нього Річі вже покладався «Меч короля Артура», але краще подивитися інший фільм з Ханнэмом — «Загублене місто Z» Джеймса Грея про дослідника-авантюриста Персі Фосетте, уверовавшем в існування невідомої цивілізації амазонської.

Жіночий погляд.

10. «Обличчя»

Річі дорікають у тому, що його світ перекошений, виключно чоловічий. Щоб переконатися в тому, що банди Іст-Енду виглядають приблизно однаково з будь-якої точки зору, радимо ознайомитися з «Особою» (на касетах фільм ходив під назвою «Криса»). Це унікальний приклад англійської кейпер (тобто фільму про підготовку до злочинної операції), знятого жінкою.

П’ятеро (серед них — Роберт Карлайл, Рей Уїнстон Ñ– навіть Деймон Албарн з Blur) замишляють пограбування, але грошей на місці виявляється мало, а потім хтось краде Ñ– Ñ‚Ñ–, що вдалося взяти. Бандити намагаються визначити, хто з них щур Ñ– як повернути награбоване, один за іншим ловлять кулі, а виживші розуміють, що пора починати заново. До того як зняти «Особа», режисер Антонія Берд намагалася побудувати кар’єру в Голлівуді, але зазнала невдачі Ñ– повернулася до сюжету про Іст-Енд, де сама жила кілька років.

Вона поставила жорсткий нічний трилер про невдале пограбування і невідповідною розплату, в якому, як і в багатьох інших гангста-фільми з Великобританії, неважко знайти гостросоціальний коментар. Рей у виконанні Карлайла — колишній соціаліст, вічний протестуючий, розгублений посеред стрімко мінливого суспільства, яке після епохи Тетчер стало на рейки великого бізнесу.